Як припинити поруку за кредитом?

Порука — один із способів забезпечити виконання зобов'язання. Простими словами: якщо людина взяла на себе зобов'язання (наприклад, сплачувати кредит), за його виконання може поручитися одна чи кілька осіб — за все зобов'язання або за його частину. Найпомітніше порука поширена саме в кредитно-банківській сфері.

За статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення боржником зобов'язання.

Якщо боржник порушує зобов'язання, кредитор має право через суд стягнути борг з боржника і поручителя солідарно. Тобто поручитель несе таку саму відповідальність, як і боржник, якщо інше не передбачено договором поруки.

ЦК України однозначно вимагає письмової форми договору поруки. Якщо її не дотримано, порука нікчемна і жодних юридичних наслідків не тягне.

Оформлюючи споживчий кредит, банки часто просять назвати ПІБ і контакти людини, яка може підтвердити знайомство з позичальником і нібито поручитися за нього. Порукою це не є.

Якщо банк телефонує і вимагає платити кредит за людину, знайомство з якою ви підтвердили телефоном, — ви нічого не винні, бо поручителем не є. Порука — дія добровільна, «записати» когось поручителем не можна. Представникам банку не завжди вдається це пояснити, тож простіше ігнорувати такі дзвінки і не витрачати на них нерви.

Окремо про «майнового поручителя». Це особа, яка забезпечила виконання зобов'язань боржника, передавши в заставу своє майно. Вона відповідає перед кредитором лише в межах цього майна, не більше. До таких відносин застосовуються норми не про поруку, а про заставу, тож сам термін доволі оманливий.

Стаття 559 ЦК України чітко визначає підстави. Порука припиняється, якщо:

• припинилося основне зобов'язання — наприклад, боржник його виконав або зобов'язання визнано недійсним;
• основне зобов'язання змінено без згоди поручителя, і через це його відповідальність перед кредитором збільшилася;
• після настання строку виконання кредитор відмовився прийняти належне виконання від боржника чи поручителя;
• борг переведено на іншу особу, за яку поручитель відмовився поручитися;
• сплив строк дії договору поруки.

Дуже часто формулювання статті 559 спрацьовують, і договори поруки визнають припиненими. Але буває, що жодна з підстав не підходить. Тоді доводиться шукати інші інструменти, зокрема визнання договору поруки недійсним — за тією ж логікою, що й недійсність кредитного договору.

Попри велику судову практику, у питаннях поруки досі плутаються і пересічні люди, і навіть деякі судді. Через це трапляються незаконні та необґрунтовані рішення, тож позицію в суді варто будувати ретельно.